Синдром надмірного догляду за шкірою

Тема надмірного догляду за шкірою для фахівців б’юті-індустрії виглядає досить дивною, адже процедури догляду за шкірою є основною роботою косметологів. Однак при детальнішому розгляді стає зрозуміло, що такий догляд за певних обставин може призвести до проблем.

Протягом тривалого часу ми займаємося популяризацією косметології: привчаємо населення правильно вмиватися, своєчасно користуватися кремами, лікувати акне, захищатися від сонця, запобігати та коригувати вікові зміни тощо. Водночас поки що не всі охоплені інтересом до косметології, і далеко не для кожного регулярний догляд за собою є частиною здорового способу життя сучасної людини, тому необхідно популяризувати цей аспект життя та пояснювати, як правильно доглядати за шкірою.

Однак останніми роками серед фахівців і пацієнтів спостерігається і зворотне явище: нав’язлива увага до своєї зовнішності, перебільшення наявних і вигаданих проблем, надмірне захоплення досягненнями сучасної косметології. Тому назріла потреба проводити роз’яснювальну роботу і в цьому напрямі. Саме про це йтиметься в цій статті.

Розглянемо кілька прикладів.

1. Що відбувається, якщо занадто інтенсивно використовуються відлущувальні засоби.

Відлущувальні засоби використовуються для догляду за шкірою з давніх часів, оскільки дають швидкий і помітний результат. Після відлущування рогового шару вирівнюється та освіжається колір шкіри, поліпшується її текстура, вона стає гладкою на дотик, більш рівномірно відбиває світло, комедони стають менш помітними, пори звужуються.

Якщо ж відлущувальні процедури проводяться занадто часто, це сприймається шкірою як агресивний вплив зовнішнього середовища, запускається захисна реакція.

Яким чином шкіра може захищатися від зовнішніх впливів? Потовщенням рогового шару, формуванням захисної мантії, посиленням пігментації. Саме це ми й спостерігаємо у наших пацієнтів.

Залежно від вихідних індивідуальних характеристик шкіри, при надмірному захопленні відлущуванням спостерігається посилення ороговіння, себовиділення, синтезу меланіну, що призводить до гіперкератозу, розширення пор, лущення, тьмяного кольору шкіри, нерівномірної пігментації.

Крім того, у результаті поступового виснаження відновного потенціалу підвищується реактивність шкіри, вона стає більш чутливою до зовнішніх впливів, з’являються ознаки зневоднення:

• сухий, тьмяний епідерміс;
• сіточка поверхневих зморшок;
• посилення заломів шкіри.

Описана послідовність подій характерна для пацієнтів із початково високим репаративним потенціалом, зазвичай із жирною або комбінованою, відносно товстою шкірою.

У пацієнтів із сухою тонкою шкірою вже на початкових етапах «передозування» відлущування з’являються ознаки зневоднення та підвищеної чутливості шкіри.

При використанні надмірно травматичних методів відлущування вже на найраніших етапах спостерігається стійка еритема та розширення капілярів.

Підступність ситуації полягає в тому, що, по-перше, після перших процедур результат може бути виключно позитивним: пацієнт і косметолог задоволені результатом і намагаються покращувати його безкінечно. Проблеми починаються тоді, коли інтервал між процедурами для конкретного пацієнта є занадто коротким.

По-друге, безпосередньо після «зайвої» процедури шкіра може виглядати досить привабливою, гладкою та ніби відполірованою. І лише в наступні дні спочатку з’являються ознаки зневоднення у вигляді сіточки дрібних зморшок, підвищується чутливість, а згодом розвивається весь каскад реакцій, включаючи гіперкератоз, розширення пор тощо. Тому ні пацієнт, ні косметолог часто не пов’язують зміну стану шкіри з частотою проведення процедур, а шукають інші причини: зміну складу, використання нового препарату…

Аналогічна, хоча й менш динамічна ситуація виникає при використанні засобів із відлущувальною дією в домашніх умовах. Спочатку спостерігається поступова позитивна динаміка, потім досягається «плато», коли позитивні зміни вже не такі помітні або відсутні, стан стабілізується, і якщо продовжувати використовувати засоби в тому самому інтенсивному режимі, у деяких пацієнтів з’являються ознаки перенасичення: поступово погіршується текстура шкіри, розширюються пори, виникає гіперкератоз. Механізм розвитку цих явищ аналогічний описаному вище, просто все відбувається за більш м’яким сценарієм.

Слід зазначити, що описані вище явища виникають далеко не у всіх пацієнтів: багато хто користується відлущувальними засобами протягом багатьох років без будь-яких побічних ефектів, переносить численні процедури з різними пілінгами, у тому числі травматичними, і просто не уявляє свого життя без них.

Повторюся, що реакція шкіри є дуже індивідуальною і залежить не лише від генетичних особливостей, зовнішніх і внутрішніх чинників, але й від сприйняття пацієнтом змін, що відбуваються: для когось відчуття стягнення є неприємним і заважає, а хтось готовий з цим миритися.

2. Якщо занадто інтенсивно або невчасно використовуються зволожувальні засоби.

Здавалося б, що може бути поганого у зволоженні шкіри? Проте і тут є свої підводні моменти: зволожений епідерміс набухає, унаслідок чого можуть звужуватися протоки сальних і потових залоз, що в поєднанні з певними погодними умовами та станом організму загалом може призвести до порушення відтоку секрету, запалення й подразнення.

Цей механізм відіграє роль, зокрема, при так званому тропічному акне, а також при формуванні запальних елементів у другій фазі менструального циклу. А тепер уявіть у цій ситуації дівчину зі схильністю екскоріювати будь-яку нерівність на шкірі. Вона додає ще один фактор механічного впливу, посилює запальну реакцію, потім безуспішно намагається видалити вміст елемента і… Далі можливі різні варіанти розвитку подій, які читач може уявити самостійно.

3. Якщо креми використовуються занадто часто.

Загалом наш організм досить добре пристосований до самостійного функціонування. Шкіра не є винятком. Вона цілком здатна самостійно зволожуватися, змащуватися та відновлюватися. Допомога їй потрібна у разі значного пошкодження, а також якщо якісь її функції є недостатніми або надмірними.

Тому дуже важливо дотримуватися балансу:

• очищати, але не знежирювати;
• зволожувати, але не надмірно;
• зменшувати сухість і лущення, не пригнічуючи при цьому власну активність шкіри.

Коли ми наносимо щільний живильний крем, ми не лише створюємо на поверхні шкіри непроникну плівку та змінюємо склад природного ліпідного бар’єра, але й часто пригнічуємо вироблення власних компонентів цього бар’єра. Тому при нормальному стані шкіри необхідно регулярно влаштовувати «розвантажувальні» дні: просто вмиватися чистою якісною водою і більше нічого не наносити.

Про необхідність зберігати природну активність шкіри слід пам’ятати і в період реабілітації після пошкодження. Зокрема, дуже важливо правильно поводитися у постпілінговий період. Часто ми спостерігаємо таку ситуацію: пацієнту проводять процедуру пілінгу, завдання якої, зокрема, активізувати синтетичну активність і обмінні процеси в шкірі. Такі процедури не можуть бути повністю комфортними. Після них у тій чи іншій мірі спостерігаються гіперемія, відчуття стягнення, лущення шкіри, які можуть зберігатися протягом кількох днів або навіть тижнів.

У цей період важливо забезпечити умови для повноцінного відновлення шкіри, своєчасно проводити реабілітаційні процедури, а також використовувати період тимчасового стоншення рогового шару для глибшого проникнення стимулювальних активних інгредієнтів.

Однак на практиці нерідко спостерігається паніка у пацієнтів, які надмірно фокусуються на відчутті стягнення та лущенні, намагаючись будь-яким способом усунути ці прояви, і застосовують для цього щільні креми або наносять на шкіру все підряд, нашаровуючи один препарат на інший.

У результаті ми або втрачаємо ефект процедури, оскільки щільні жирні креми пригнічують власні синтетичні процеси, або отримуємо ускладнення у вигляді контактного дерматиту через проникнення в стоншену, вже стимульовану шкіру великої кількості різних активних інгредієнтів, не завжди сумісних між собою.

4. Якщо намагатися на 100% позбутися комедонів і будь-яких нерівностей на обличчі та стати схожою на модель із глянцевого журналу.

Прихована або відкрита реклама косметичних препаратів і послуг буквально закарбовує у підсвідомості фрази: зморшки – це не для мене, чорні цятки – це не для мене… Для багатьох ці фрази стають справжнім керівництвом до дії: усе, що відрізняється за текстурою, кольором чи об’ємом, методично видавлюється, випалюється, видряпується. Через кілька нерівностей і розширені пори постійно робляться маски, пілінги, дермабразії та шліфування. При найменшому натяку на зморшки в периорбітальній зоні виконуються ін’єкції, у тому числі не біодеградуючих препаратів.

У результаті замість одних плям з’являються інші, шкіра стає зневодненою та чутливою, пори розширюються вже через фіброзні зміни після постійного травмування, стають помітними ділянки, куди вводили філери. І виникає потреба корекції вже нових дефектів. І так далі…

5. Якщо тривалий час застосовується ботулінотерапія.

Якщо певні групи м’язів тривалий час не працюють, це не може не позначитися на стані як самих м’язів, так і навколишніх тканин: теоретично можливі дистрофічні зміни м’язів і кісток, порушення мікроциркуляції. Зокрема, ми спостерігаємо появу схильності до набряків у виличній та периорбітальній ділянці у пацієнтів, які тривалий час застосовують ботулінотерапію.

У нас також складається враження, що у пацієнтів, яким занадто часто проводять ботулінотерапію та вводять філери, швидше проявляються зміни овалу обличчя, нижня третина стає «важкою». Це може бути пов’язано із затримкою рідини внаслідок зниження активності мімічної мускулатури, а також із фіброзом, спричиненим повторними ін’єкціями та реакцією шкіри на введені речовини.

Що ж робити пацієнтам, щоб не ускладнювати собі життя наслідками надмірної уваги до власної шкіри?

Порадьте їм сформувати в себе помірно активну позицію щодо стану шкіри та допоможіть прийняти як даність той факт, що шкіра у всіх від народження різна, і тому не варто намагатися зробити її схожою на шкіру інших людей, особливо тих, кого бачили лише на фотографіях і з макіяжем.

• Не варто розглядати себе в збільшувальних дзеркалах, краще враховуйте невигідне освітлення або ракурс.
• Зрозумійте, що комедони на лобі, носі та підборідді – це варіант норми. Ви можете дещо зменшити їхній розмір і зробити менш помітним їхній колір, але повністю усунути їх неможливо.
• Використовуйте креми не тому, що «так потрібно», а тоді, коли це дійсно необхідно.
• Проводьте процедури не за кимось складеними стандартними курсами, а відповідно до поточного стану шкіри конкретного пацієнта.
• Застосовуйте методи, що суттєво впливають на структуру і функціонування шкіри (серединне та глибоке відлущування, ботулінотерапію, введення філерів, радіохвильовий, ультразвуковий та інші види апаратного ліфтингу з реорганізацією дерми тощо), тоді, коли вичерпані можливості інших, більш фізіологічних методів впливу: масажу, гімнастики, кремів, масок, сироваток, поверхневих нетравматичних пілінгів.
• Застосовуйте травматичні методи якомога рідше, підтримуючи досягнутий результат за рахунок вищезазначених дій.

Наведене вище не підтверджене результатами серйозних досліджень – це особистий досвід і результат тривалого спостереження за собою та пацієнтами. Але, на мою думку, порушена проблема існує і потребує обговорення.

Авторка: Наталія ПОЛОНСЬКА – кандидат медичних наук, головна лікарка корпорації естетичної медицини «Оптимед»

За матеріалами KOSMETIK international journal

Переклад: Наталія ЧАЙКА

Вперше опубліковано: 2019
Оновлено з урахуванням сучасних рекомендацій та актуальних досліджень: 2026