Хвороба Святого Миколая

На картинах XVII століття трапляються портрети людей з вугруватими й червоними носами. Художники минулого закарбували для нащадків страждальців на останній стадії розацеа – ринофіма, поширеної хвороби, що вражає шкіру обличчя. Відтоді медицина кардинально змінилася. Пацієнтам із запаленою шкірою більше не пускають кров і не ставлять п’явки. Сучасні фахівці пропонують своїм пацієнтам значно ширший спектр можливостей і процедур для боротьби з недугою.

Купероз чи розацеа?

Фахівці індустрії краси часом плутаються в термінах “купероз” і “розацеа”. Одні зараховують купероз до самостійних захворювань, інші вважають, що обидва поняття означають одну й ту саму недугу на різних стадіях розвитку. Розберемося, хто правий.

У міжнародній класифікації хвороб діагноз “купероз” відсутній. Цим терміном у медичних колах називають стан, за якого здоровий капіляр розширюється і стає помітним неозброєним оком. Уперше слово “купероз” прозвучало з вуст французького лікаря Гая де Шальяка ще в XIV столітті. А дерматолог Томас Бейтман 1812 року дав патологічно розширеним судинам іншу назву – “розацеа”. Відтоді терміни “купероз” і “телеангіектазія” використовуються як синонім поняття “розширений капіляр”, а “розацеа” – діагноз, що означає хронічне захворювання шкіри, перша стадія якого характеризується куперозом.

Візитівка розацеа

Хвороба рожевих вугрів і судинних зірочок зустрічається виключно на обличчі. Вона може перебігати локально, вражаючи тільки ніс, щоки або підборіддя, чи захоплювати одразу кілька ділянок: підборіддя та щоки, ніс та щоки. Розацеа починається із застійних явищ у капілярах верхніх шарів шкіри. Оскільки сповільнюється циркуляція крові, збільшується навантаження на стінки судин, вони втрачають еластичність, стають крихкими.

Візуально на першій стадії хвороба проявляється доволі скромно: лише почервоніння шкіри, яка стає надмірно чутливою, починає свербіти та пекти. Згодом неодмінним супутником пацієнта з розацеа стає подразнення і набряки. Потім з’являються окремі капіляри у вигляді зірочок або сіточок (телеангіектазія). На другій стадії шкіра в місцях почервоніння ущільнюється, на ній утворюються папули та пустули із сапрофітною або умовно патогенною мікрофлорою, що показує бактеріологічний посів. Кількість розширених капілярів збільшується. Якщо не взятися за лікування в цей момент, надалі можна очікувати від розацеа серйозніших неприємностей: на останній стадії хвороби, ринофімі, формуються вузли та гіперплазія сальних залоз, що призводить до розростання й деформації уражених ділянок шкіри через постійний набряк і запальний процес.

Ще один обов’язковий атрибут розацеа – вологе обличчя. Річ у тім, що під впливом високого тиску частина рідини з лімфи та судин виділяється в навколишні тканини. Деяка кількість вологи, що виділилася з судин, затримується в шкірі, провокуючи набряки й гіперемію, а частина проникає крізь епідерміс і проявляється на поверхні шкіри. У результаті створюється враження, що в людини постійно спітніле обличчя. Хоча потові залози тут абсолютно ні до чого.

Хто винен?

Причини виникнення куперозу та розацеа досі не з’ясовані. Безсумнівно, існує зв’язок між шкірними проблемами та захворюваннями травлення. Другий незаперечний факт: розацеа частіше розвивається в пацієнтів з артеріальною гіпертензією: під впливом високого тиску судини розширюються, проявляючись на поверхні поодинокими розширеними капілярами або судинною сіточкою. Згідно з останніми даними, підшкірний кліщ демодекс не може стати причиною появи хвороби, як вважалося раніше, але він цілком здатний прискорити її розвиток. У 90% пацієнтів із розацеа виявляють підшкірного жителя. Тяжкість перебігу недуги за наявності кліща подвоюється. Причини, через які демодекс оселяється на ураженій шкірі, прості: паразитів приваблює волога, що випаровується з хворих судин, і пов’язаний з цим процесом набряк. У розвитку хвороби не останню роль відіграє спадковість: якщо обоє батьків страждають на розацеа, ризик захворювання у дитини – 60%.

Фактори-провокатори

Посилити прояви розацеа можуть будь-які впливи, які провокують розширення судин і призводять до застою кровообігу в капілярній сітці шкіри.

Різкі перепади температури. Розацеа називають хворобою кухарів, які більшу частину часу проводять біля плити. Хвороба процвітає під впливом температурних коливань, провокуючи стійке розширення судин. Той же ефект спостерігається у пацієнтів, небайдужих до саун і лазень.

Гаряча їжа та напої. Під час потрапляння гарячої їжі до травної системи нагріваються не тільки органи шлунково-кишкового тракту, а й обличчя. Під дією гарячого чаю або супу судини розширюються.

Спиртні напої. Алкоголь розширює судини. Це стосується не тільки коньяку, а й вина, особливо червоного. І хоча механізм впливу цього напою на перебіг розацеа до кінця не вивчений, з упевненістю можна сказати, що в любителів червоного вина хвороба проходить у важчій формі.

Стрес. За нервових перевантажень великі магістральні судини звужуються, тиск крові підвищується, а периферичні судини капілярної мережі, навпаки, розширюються.

Ультрафіолет. Сонце – серйозний провокатор розацеа. Воно створює термічний ефект і одночасно впливає на шкіру ультрафіолетовою хвилею. Активна інсоляція в період загострення хвороби загрожує посиленням практично всіх симптомів. Тільки після курсу лікування сонце стає безпечним, і засмага завуалює дефекти шкіри.

Розацеа та вік

Безперечно, більшість пацієнтів, які страждають на розацеа, розміняли третій десяток. Молодому організму легше протистояти провокаційним факторам розвитку недуги. Однак розширені капіляри не варто вважати прерогативою виключно похилого віку, непоодинокі випадки, коли хвороба атакує 16-річних. До речі, можна простежити цікаву залежність: якщо в підлітковому віці в людини з’являються перші гіпертонічні кризи, то до 40 років, найімовірніше, дасть про себе знати розацеа.

5 етапів у лікуванні розацеа

За будь-якої форми розацеа, чи то купероз, чи то ринофіма, пацієнту призначають стандартну схему лікування: насамперед потрібно усунути фактор, що провокує хворобу, потім видалити розширені капіляри, призначити внутрішнє і зовнішнє лікування, забезпечити правильний домашній догляд. Розглянемо кожен етап лікування.

№ 1: усунення факторів ризику

Якщо у вашого пацієнта артеріальна гіпертензія, потрібно стабілізувати тиск. Звісно, вилікувати гіпертонію неможливо, проте є чимало способів тримати її під контролем. Якщо виявлено підшкірного кліща, боротися доведеться і з ним. Оскільки гарячі страви та напої, а також гостра їжа сприяють припливу крові до обличчя, порадьте пацієнтові виключити або звести до мінімуму їх споживання. Яскраво забарвлені продукти теж небажані для пацієнтів з розацеа. Не варто зловживати алкогольними напоями. Доведеться відмовитися від відвідування сауни та навіть змінити роботу, якщо вона пов’язана з перепадами температур. При розацеа не варто піддавати організм різким фізичним навантаженням. Наприклад, заняття в тренажерному залі викликають припливи крові до голови, а це небезпечно для судин.

№ 2: видалення капілярів

Якщо на обличчі з’явився хоч один розширений капіляр, звузити його і повернути в нормальний стан неможливо. Єдиний спосіб позбутися косметичного дефекту – видалення.

Як видаляти розширені капіляри?

Сьогодні найпопулярніші методи видалення – електрокоагуляція і лазер.

Перший метод у клініках естетичної медицини вважається дещо застарілим, але має вагомий список аргументів на свій захист. По-перше, ножі коагулятора досить мініатюрні, а отже, з їхньою допомогою можна видаляти найдрібніші капіляри. По-друге, електрокоагулятор працює точково без залучення в процес сусідніх ділянок шкіри. Незаперечний плюс роботи з електроприладом – фахівець контролює ніж рукою, чого не скажеш про лазерний промінь. Однак на одного пацієнта йде кілька годин.

Лазер у плані швидкості значно випереджає коагулятор, але він більш травматичний, оскільки під час процедури уражаються великі ділянки шкіри. Найменша насадка до лазерного апарату становить 4 см².

Механізм дії коагулятора досить примітивний: у розширений капіляр вводиться тонка голка (електроніж), крізь яку проходить струм. Розряд нагріває капіляр до 100 градусів, білок згортається, на його місці з’являється тромб, перегороджуючи шлях току крові. Результат видно неозброєним оком моментально – на шкірі з’являється ділянка білого кольору. За допомогою коагулятора в судині створюється кілька мініатюрних тромбів, завдяки яким через два тижні капіляр повністю атрофується.

Лазер діє аналогічно коагулятору, тільки замість дрібних тромбів утворюється один масивний.

№ 3: зміцнення судин

Після видалення капілярів необхідна профілактична терапія. Щоб не допустити розширення нових капілярів, знадобляться препарати у формі таблеток, крапель, ін’єкцій, що зміцнюють стінки судин. Найчастіше використовують засоби на основі аскорбінової кислоти, що поєднують аскорбінову кислоту і рутин (вітамін Р), гінкго білоба. Залежно від тяжкості хвороби курс лікування триває від 1 до 3 місяців. Причому бажано повторювати компенсуючу терапію мінімум раз на рік.

№ 4: зовнішні засоби та салонні процедури

Креми, маски, тоніки, гелі для вмивання мають бути адаптовані до особливостей шкіри пацієнта з розацеа. Шкіра при проблемах з капілярами особливо чутлива, схильна до подразнень, набряклості та запалень. А тому в жодному разі не можна користуватися косметичними засобами, що мають у своєму складі ті чи інші компоненти, які подразнюють шкіру: спирт, кислоти тощо. Плануючи клінічне лікування куперозу, необхідно підбирати процедури так, щоб впливати на кожен симптом хвороби окремо. Наприклад, зняти запалення і набряки допоможуть мікрострумова терапія, кріопроцедури, дренажні ручні масажі.

Мікрострумова терапія, крім дренажного ефекту, стимулює розвиток нових клітин у судинній стінці, а отже, додатково зміцнює капіляри.

Під час кріопроцедур використовуються апарати з маніпулами у вигляді прасочок, які допомагають охолоджувати поверхню шкіри: холод звужує капіляри, знімаючи запалення і набряки.

Хімічний пілінг при розацеа

Пілінг під час загострення хвороби може як поліпшити, так і кардинально погіршити ситуацію. Тут усе залежить від грамотності підходу до проведення процедури. По-перше, пілінг – це видалення ороговілого шару епідермісу, по-друге, стимуляція ділення нових клітин шкіри під впливом подразнювальної дії кислоти.

Новий шар клітин, який з’являється після пілінгу, закриває хворі капіляри, покращує зовнішній вигляд шкіри. Але лише за умови, що під час пілінгу не пошкоджено запалені та подразнені ділянки шкіри. Якщо косметолог використав занадто високі дози кислоти або порушив час експозиції, пацієнт отримає опік, причому на вже пошкодженій шкірі. Помилки під час проведення пілінгу можуть призвести не тільки до погіршення зовнішнього стану шкіри, а й завадять проводити подальше лікування. Через постійне виділення рідини з уражених судин опікова поверхня буде погано гоїтися і гноїтися. Це завадить фахівцеві впливати на розширені капіляри за допомогою коагулятора. Розряд струму пройде по “мокрому” капіляру, і до хімічного опіку приєднається термічний. Безпечніше проводити хімічні пілінги в період ремісії, коли курс інтенсивного лікування завершено. У такому разі нові клітинні шари приховають сліди від видалення розширених капілярів, позбавлять почервоніння.

Які пілінги підходять для пацієнтів із розацеа?

У період загострення найкраще використовувати поверхневі пілінги з гліколевою (оксіоцтовою) кислотою – ця речовина є найбільш перевіреною, детально описаною і прогнозованою з усіх АНА-кислот. Цікаво, що легкі пілінги з ензимами не підходять для розацеа, оскільки вони більше відлущують, але набагато менше стимулюють утворення нових клітин шкіри. У період ремісії пацієнту призначають серединні пілінги.

№ 5: домашній догляд

Правильно підібраний домашній догляд при розацеа – запорука швидкого відновлення шкіри. Клієнту знадобляться препарати для вмивання і тонізації, денний і нічний креми. Усі засоби мають бути максимально м’якими та делікатними: без спирту, з мінімальною кількістю олій. Спирт подразнює запалену шкіру, а олії створюють плівку і підвищують температуру шкіри на кілька градусів. Для шкіри з куперозом краще використовувати препарати на водній або гелевій основі.

За дуже важкої форми розацеа (ділянки шкіри, які розрослися, деформований ніс або щоки) доводиться вдаватися до оперативного втручання.

^{“Портрет старого з онуком” Доменіко Гірландайо}

Розацеа – це хронічний дерматоз, який неможливо вилікувати остаточно. Але якщо пацієнт дотримуватиметься всіх рекомендацій, можна сміливо гарантувати йому практично ідеально чисту шкіру. В іншому разі рано чи пізно його може спіткати доля людей, зображених на картинах XVII століття.

Євгеній ЄРОШКІН – д. м. н., лікар-дерматовенеролог (Україна)