Про стосунки у 40 років

Я дуже боюся слова «кохання». Для мене воно завжди про «повинен»: утримувати, відповідати, перекроювати себе — загалом, якимось способом насилувати себе. Тому я це саме кохання називаю неприємно нейтральним словом — «стосунки» (це по суті одне й те саме, просто страшно).

Мені здається (я можу мільйон разів помилятися), що стосунки у 40 набагато простіші й чесніші, ніж ті, які починаються у 20. Тут є всього кілька дуже простих і зрозумілих принципів, які НІКОЛИ не можна порушувати:

1. Право на минуле. Людина, яку ти любиш, уже доволі багато і, найчастіше, інтенсивно жила. Вона наробила купу помилок і здобула чимало перемог. Прийняти її такою і не намагатися перекроїти її минуле — так формується ніжність.
2. Право на приватність. Ніколи не питати і головне — ніколи нічого не з’ясовувати про те, що з людиною було раніше. Мережа сповнена дурниць про кожного з нас. Усе, що для людини важливо, вона розповість сама. Решта у ваших стосунках несуттєва — так формується довіра.
3. Право на теперішнє. Людина, яка зараз поряд із тобою, уже в чомусь відбулася. Вона робить щось зараз, щоб відбутися знову. У неї є своя справа (робота), свої захоплення, свої думки. Не лізти в це, але допомагати — так формується повага.
4. Право на майбутнє. У стосунках після 40 дивляться не одне на одного, а в один бік. Мені здається надзвичайно важливим тут жити не за принципом «я зійдуся з ним, бо втомилася від самотності й боюся, що помру одна в квартирі, а моє обличчя обгризе Жужа», а тільки тоді, коли є щось дуже важливе спільне попереду. Як не дивно, це майже неважливо у 20, коли одружуються за іншими принципами, де всі надзвичайно компромісні й спільні цілі ЗНАХОДЯТЬСЯ під час спільного шляху (або ні), або ж сім’ю цементує дитина (теж не завжди, але це потужна скріпа). У 40 люди значно менш компромісні в принципі, дітей народжувати вже не завжди актуально (своїх би прогодувати). Тобто, повторюся, разом треба бути не тому, що ти одна і поруч нікого немає, а лише з відчуття спільності (інакше все одно розбіжитеся, а з кожним роком це болючіше). Так і формується сім’я.

Для мене очевидно: стосунки у 20 чи 30 змінюють людину практично повністю. Стосунки у 40 людину вже майже НЕ змінюють. Ми вже сформовані й по суті важко перевиховувані. Але…

Стосунки у 40 роблять кожного в них у багато разів сильнішим. Тому що коли ви разом, і є спільна мета (ні, я не про купівлю машини чи квартири, а про щось справді важливе), тоді взаємна підтримка, спільне розуміння світу, принципи, компетенції, ресурси, помножені на кохання (чорт, проговорилася :)) підсилюють кожного не на два (хоча у стосунках двоє), а у тисячі разів.

І саме тому ці стосунки такі важливі й потрібні нам.

P.S. Цей пост не про тих щасливчиків, які одружилися у 20 і досі щасливі у своїх родинах. Там до сорока вже зовсім інші скріпи. І так, я вам таким дуже заздрю.

Альона ВЛАДИМИРСЬКА