Коли ботулінотерапія платизми провокує в’ялість шиї: клінічні нюанси

Шия — делікатна анатомічна зона, яка часто першою вказує на вік. Це зумовлено не лише особливостями її будови, а й гормонозалежністю. Тому шия не лише підкреслює реальний вік, а іноді візуально його збільшує. Ця зона потребує особливого — і головне, регулярного — догляду та корекції.

Ін’єкційна корекція шиї часто здається простішою, ніж робота з обличчям. Але саме тут приховано більше клінічних нюансів, ніж очікується. Особливо коли йдеться про ботулінотерапію тяжів платизми.

Здається: розслабили м’яз, прибрали тяжі — й через 14 днів отримали гладеньку, спокійну шию. Але на практиці частина пацієнток повертається з несподіваним ефектом: замість підтягнутості — в’ялість, провисання, втрата чіткого контуру.

Чому так? Адже ботулотоксин працює точно по мішені. Розберімося, що саме призводить до такого результату — і як цього уникнути в клінічній практиці.

Платизма: що слід враховувати

Платизма (musculus platysma) — тонкий, але активний поверхневий м’яз шиї, що починається від нижньої щелепи і тягнеться до ключиць, частково переходячи у м’язи нижньої третини обличчя. Платизма бере участь у міміці, стягує шкіру донизу й безпосередньо впливає на зовнішній вигляд шиї та овалу обличчя.

У молодому віці її активність майже непомітна. Однак після 35–40 років, коли шкіра втрачає щільність, зменшується підшкірна жирова клітковина, а сам м’яз починає скорочуватись нерівномірно, — формуються характерні вертикальні тяжі. І саме вони найчастіше стають причиною звернення до фахівця: «Зробіть щось із цією шиєю».

Призначаючи ботулінотерапію, на перший погляд усе просто: ботулотоксин блокує нервово-м’язову передачу, м’яз розслаблюється, тяжі зникають, шия виглядає м’якшою. Але в окремих випадках результат виявляється протилежним. Чому саме?

Чому після ботулінотерапії тяжі зникають, а в’ялість — з’являється?

Є кілька пояснень, і всі вони цілком логічні, якщо розуміти, як працює платизма і що відбувається з тканинами після її розслаблення.

1. М’яз розслабили — шкіра втратила опору

У багатьох пацієнтів платизма — єдиний залишок активної м’язової підтримки шиї. Її розслаблення веде до втрати натягу, й шкіра починає провисати. Якщо шкіра вже була тонкою, з низьким тургором або дефіцитом підшкірного жиру — ефект в’ялості стане ще помітнішим.

Ботулотоксин не винен. Він просто чесно зробив свою справу. А тканини не витримали «свободи».

2. Платизма маскувала справжній стан шкіри

До процедури ботулінотерапії увага пацієнта (і косметолога) фокусується на тяжах. Вони — основний естетичний дефект. Але після їх усунення — відкривається реальна картина: суха, тонка, фіброзна шкіра зі зморшками й гіпотонією. Це не побічний ефект, а прояв того, що було раніше замасковано активною платизмою.

3. Помилки техніки

Платизма — анатомічно тонкий, несиметричний м’яз. Надмірна доза або неточний вибір точок інʼєкції можуть спричинити блокаду не лише тяжів, а й волокон, що відповідають за підтримку нижньої третини обличчя. Як результат — розмиття контурів, втрата стабільності шийно-підборідного кута, поглиблення в’ялості тканин. Особливо це актуально у вікових пацієнтів з уже порушеними тканинними зв’язками.

Коли ботулінотерапія платизми справді показана, а коли краще не чіпати

Шийна зона має складну анатомічну будову, де м’язові структури, шкіра, підшкірна жирова тканина, зв’язковий апарат і лімфатична система функціонують як єдина система. Тому рішення про ботулінотерапію тяжів платизми варто приймати не за принципом «є тяжі — колемо», а на основі оцінки тканинного потенціалу.

Показання:

• вік 35–50 років;
• активна платизма, чітко виражені тяжі;
• збережений тургор шкіри;
• відсутність вираженої атрофії тканин або надлишку жиру;
• стабільний контур нижньої третини.

З обережністю:

• вік 50+, особливо за наявності гравітаційного птозу;
• знижена щільність шкіри;
• ослаблений зв’язково-жировий каркас нижньої третини обличчя, що вже не витримує самостійної підтримки.

Не як монотерапія:

• генералізована в’ялість, гіпотрофія тканин;
• зниження об’єму нижньої третини;
• якщо платизма — вторинна компенсація, а не першопричина дефекту;
• випадки, коли зняття м’язового натягу призведе до повного «падіння» шиї.

Головна помилка — монотерапія

Розслаблення платизми без підтримки шкіри, об’єму або тканинної структури може завершитися втратою останньої опори. І саме це буде причиною того візуального «погіршення», з яким часто повертаються пацієнтки.

Ботулотоксин не створює проблем, але може їх оголити. І тоді косметологу доведеться не просто «усунути тяжі», а вирішувати наслідки недооцінки тканинного ресурсу.

Як уникнути в’ялості після ботулінотерапії: клінічний підхід

Не завжди проблема — в платизмі. І не завжди рішення — у ботулінотерапії. Працювати варто не просто з тяжами, а з усією системою тканинної взаємодії: станом шкіри, підшкірної жирової тканини, еластичністю, тургором, наявністю фіброзу або вікових змін. Якщо тканини не витримують — навіть технічно ідеальна процедура може дати протилежний ефект.

Якщо шия вже втратила щільність, ботулотоксин не повинен бути єдиним інструментом. У таких випадках — лише в комбінації:

• Біоревіталізація — для зволоження, підвищення тургору, стимуляції гідродинаміки;
• Ультразвуковий SMAS-ліфтинг або мікрофокусований RF — для структурної підтяжки та стимуляції колагену;
• Філери або біостимулятори — якщо є дефіцит об’єму або втрачена опорна функція тканин;
• Ферментотерапія — при фіброзі, низькій еластичності, порушеній дифузії;
• Препарати з пролонгованим колагеностимулюючим ефектом — для відновлення каркаса.

Інакше кажучи, щоб шия не «здалася» після ботулотоксину — потрібно спочатку дати їй ресурс. І тільки після цього розслабляти м’яз і робити ботулінотерапію.

Висновки

Ботулінотерапія платизми є ефективним методом корекції м’язових тяжів шийної зони за умови правильного відбору пацієнтів, точного дозування та анатомічно обґрунтованого підходу. У пацієнтів із задовільним станом шкіри, збереженим тургором і без вираженої тканинної атрофії процедура може дати виразний естетичний результат.

Водночас у разі тонкої, в’ялої або фіброзно зміненої шкіри ризик погіршення зовнішнього вигляду значно зростає. Надмірне розслаблення платизми в умовах недостатньої підтримки з боку інших тканинних структур може призвести до втрати контурної чіткості, посилення візуальної в’ялості та дисгармонізації шийно-підборідного кута.

Шийна зона не терпить шаблонних рішень. Її корекція вимагає комплексного аналізу морфофункціонального стану тканин, розуміння вікових змін та уважного прогнозування реакції шкіри на втрату м’язової активності.

Ключовим клінічним питанням є не лише наявність тяжів, а готовність тканинної системи підтримати шкіру після їх усунення. Успішна ботулінотерапія платизми — це не ізольоване втручання, а частина багаторівневої стратегії покращення шийної зони. Саме такий підхід забезпечує не короткочасний ефект розгладження, а стійкий і гармонійний результат.

Наталія ЧАЙКА – редакторка ESTportal, косметологиня