Булімія

Серед розладів харчової поведінки булімія — один із найпоширеніших типів. В основі цього захворювання завжди лежать психологічні причини, проте його також відносять до категорії психічних хвороб. Саме тому булімія потребує своєчасного втручання фахівців, і зараз ми поговоримо про те, у чому полягає небезпека цього захворювання.

Симптоми та прояви захворювання, його наслідки

Булімія — одне з найпоширеніших розладів харчової поведінки, яке проявляється в парадоксальному поєднанні бажання мати ідеальну фігуру і постійного переїдання. Споживання нереально великої кількості їжі викликає огиду до себе та призводить до насильницького очищення організму від спожитої їжі, шляхом викликання блювоти або іншими способами. Булімія — це форма психічного розладу.

Існує три основні симптоми, які беззаперечно свідчать про наявність захворювання:

1. Регулярні переїдання.
2. Очищення шлунково-кишкового тракту від ужитої їжі.
3. Надмірна зацикленість на власній вазі, сприйняття її як головного чинника, що формує самооцінку.

Визначити булімію складніше, ніж анорексію, адже вага людини зазвичай залишається в межах норми. Найчастіше трапляється нервова булімія, яку можуть спричиняти порушення в роботі центральної нервової системи, ендокринної системи або деякі психічні захворювання.

Булімія може супроводжувати людину постійно або проявлятися у вигляді періодичних нападів. Досить поширеним прикладом є нічні епізоди переїдання з подальшим очищенням організму.

Люди з булімією часто зізнаються, що не можуть подолати цю «звичку». Насправді це не так просто, як здається, адже булімію супроводжує хворобливе відчуття голоду, слабкість і біль у ділянці живота. Людина буквально не здатна самостійно стримати неконтрольовану тягу до їжі. Булімія виникає через глибокі психологічні проблеми, але з часом вона нерідко призводить до розвитку супутніх розладів — таких як депресія, невроз, неврастенія. Багато пацієнтів із булімією мають прихильність до алкоголю або приховану алкогольну залежність, а також загальну схильність до формування будь-яких видів залежностей.

Булімія становить загрозу для фізіологічного здоров’я, хоча рівень смертності при ній нижчий, ніж при анорексії. Людей із булімією особливо приваблюють висококалорійні, так звані «шкідливі» продукти, які швидко погіршують стан організму. Серед поширених супутніх захворювань: карієс та інші проблеми порожнини рота, порушення роботи шлунково-кишкового тракту — зокрема здуття та розширення кишечника, закрепи, дисфункції внутрішніх органів (підшлункової залози, печінки, нирок), збої в ендокринній системі та метаболізмі, проблеми зі шкірою. Через регулярне очищення організму можуть виникати осиплість голосу, тріщини слизової оболонки стравоходу, неприємний запах із рота. Для жінок характерними є аменорея або порушення менструального циклу.

Група ризику та причини булімії

Серед людей, які страждають на булімію, далеко не всі звертаються по допомогу — багато хто живе з хворобою роками. Такі люди соромляться говорити про свою проблему, і зовні визначити, що вони хворі, майже неможливо. Оточення може звернути увагу на підозрілу кількість продуктів, які людина купує лише для себе, на частоту та об’єм їжі, а також на те, як довго вона проводить у ванній кімнаті після прийому їжі. Проте помітити ці симптоми зазвичай можливо лише під час спільного проживання.

Жінки страждають на булімію частіше, ніж чоловіки. До групи ризику переважно входять дівчата віком від 13 до 35 років. Окрім того, зростає кількість людей із легкою формою булімії, які можуть жити з нею десятиліттями. Серед пацієнтів, які звертаються до лікарів із розладами харчової поведінки, понад половина мають саме булімію.

Чому ж це захворювання таке поширене? Звісно, не можна виокремити якийсь один головний чинник. Тут варто говорити і про психологічні, і про соціальні причини. Почнемо з того, що культ красивого тіла сьогодні надзвичайно сильний, особливо серед молодих дівчат. На жаль, далеко не завжди еталоном краси обираються реальні й здорові тіла.

Дуже часто жінки прагнуть до недосяжних ідеалів і обирають для цього абсолютно нереалістичні методи. Наприклад, багато хто вдається до голодування або суворих дієт. Очевидно, що голод зрештою бере гору — настає момент переїдання, який не лише зводить нанівець усі результати дієти, а й сприяє набору ваги. Для багатьох доволі привабливою здається ідея: їсти скільки хочеться, а потім одразу ж спускати з’їдене в унітаз.

Проблема полягає в тому, що такі напади переїдання людина не контролює. Багато хто описує свій стан як «неначе в тумані», а коли приходить усвідомлення скоєного — з’являється нестерпне відчуття відрази до себе, сором, провина і страх через втрату контролю. Ці переживання можуть бути настільки сильними, що людина повністю уникає соціальних контактів, аби ніхто не дізнався про цю страшну таємницю. Виникає внутрішній дисонанс: з одного боку, організм очищається від їжі заради збереження зовнішньої привабливості, а з іншого — людина відмежовується від спілкування з протилежною статтю, аби не переживати сором. Таке протиріччя викликає глибоке незадоволення життям і є прямим шляхом до розвитку неврозу.

Для людей із булімією вага тіла — головний чинник, що визначає їхню самооцінку. Кожні 200 грамів на вагах — справжня трагедія. Звідки береться така нав’язлива ідея? Звісно, багато хто потрапляє під тиск соціального середовища, а в інших коріння проблеми — у вихованні або психологічних травмах, зокрема дитячих. Деякі батьки несвідомо формують у дітей негативне ставлення до людей із зайвою вагою, заохочуючи висміювання повноти. У результаті навіть сама думка про можливу повноту викликає паніку. І якщо це стається, людина миттєво вважає себе нікчемною — ніби життя на цьому закінчується. Тоді в хід ідуть будь-які засоби, аби тільки не стати повною.

Психологічна травма може стати пусковим механізмом для нападів переїдання. «Заїдання» тривог і хвилювань — дуже поширена реакція, і якщо це поєднується з внутрішньою забороною на набір ваги — виникає булімія. Занижена самооцінка — головна проблема людей, які страждають на булімію. Їхня самооцінка недостатньо стійка й адекватна, щоб забезпечити нормальну адаптацію до життя. Слабка нервова система, підвищений рівень тривожності, невпевненість у собі — створюють схильність до розладів харчової поведінки. Уже в процесі розвитку хвороби люди стають потайливими, скупими, дратівливими й навіть заздрісними. Водночас усередині них постійно точиться внутрішній конфлікт, а емоційний стан — пригнічений.

Лікування булімії

Булімія виліковна! І це головне, що має знати кожна людина, яка страждає на це захворювання. Дуже часто пацієнти вважають, що їм уже нічого не допоможе, і звинувачують себе у слабкості характеру, нібито їм не вистачає сили волі, щоб змінити своє життя. Насправді однієї лише сили волі може бути недостатньо — необхідна допомога фахівців. До лікування зазвичай залучають лікаря-дієтолога, психотерапевта, а іноді й психіатра. Госпіталізація, як правило, не потрібна, але в особливо складних випадках вона можлива.

Лікування у психотерапевта зазвичай дає стійкі результати, однак існує висока ймовірність рецидиву. Найчастіше з булімією працюють у межах когнітивно-поведінкової терапії. До лікування нерідко залучають антидепресанти — і вони справді можуть бути ефективними. Окрему увагу слід приділити відновленню уражених під час хвороби органів, а також загальному оздоровленню організму після стану тривалого зневоднення.

Робота з булімією — це тривалий процес. Потрібно бути готовим до того, що шлях до одужання буде повільним, іноді майже непомітним. Але нагорода за терпіння — повернення до нормального життя. Не ставте на собі хрест і не переконуйте себе, що ваш випадок безнадійний. Булімію можна подолати — і це обов’язково потрібно зробити!

Анна БУНЯК — психологиня

Вперше опубліковано: 2017
Оновлено з урахуванням сучасних рекомендацій та актуальних досліджень: 2025